Лікарська помилка - цинічне вбивство. Знайдіть різницю!, або "ПРИЧИНА СМЕРТІ ТИМЧАСОВО НЕ ВСТАНОВЛЕНА"

Щеплення. Здавалось би зовсім не страшний і звичний  медичний  термін, який, до того ж,  має  викликати позитивні емоції, адже мова йде про убезпечення від хвороби, її попередження. Але, на превеликий жаль, в Україні він все частіше і частіше  стає синонімом слова СМЕРТЬ, викликає паніку і примушує людей обходити медичні установи десятою дорогою. Тому що мова йде про СМЕРТЬ НЕМОВЛЯТ, ДІТЕЙ та ПІДЛІТКІВ!!! Адже саме вони, в першу чергу, потребують певного   медикаментозного  підсилення  юної та слабкої  імунної системи. І саме вони, в першу чергу,  стають жертвами "благих намірів" вітчизняних медиків, які мало не щоденно запевняють громадян України в тому, що всі вакцини "абсолютно безпечні", "сертифіковані", і мало не на власному досвіді перевірені. Тоді звідки ж беруться трагічні  випадки і чому, "найсучасніші та сертифіковані" вакцини не рятують життя, а стають причиною страшної передчасної смерті?  Питання риторичне?  Навряд. Маємо більш ніж достатньо фактів, які підтверджують поспішність та відверту халатність у діях  лікарів, котрі не обтяжують себе необхідністю  провести ретельну перевірку стану здоров'я пацієнта перед тим, як вколоти йому чергову "ультрасучасну" антиболячку. А тому знову і знову, у тому чи іншому селі, селищі, місті України, вбиті горем батьки хоронять своїх дітей і починають оббивати пороги медичних, владних та судових установ, намагаючись притягти до відповідальності людей, прямо чи опосередковано, винних у цій смерті. А невблаганна статистика ставить ще один хрест навпроти імені дитини, яка стала черговою жертвою лікарської помилки.
Миколаївська область, Новоодеський район, село Піски. 24 вересня 2009 року, в родину Ольги та Олександра Ревенко прийшла біда. Найлютіша та найжахливіша, яка лишень може бути. Їх восьмирічний син Дмитрик,  повернувшись  зі школи зненацька відчув задуху і втратив свідомість. Перелякані батьки намагалися порятувати дитину; робили штучне дихання, викликали "швидку", але... всі зусилля були марними. Через десять хвилин хлопчик помер на руках у матері..."Швидка" приїхала лишень за 45 хвилин, щоби констатувати смерть та викликати  міліцію. І от саме тоді, ця жахлива історія почала наповнюватись дивним і незрозумілими фактами. Міліціянти (на місце трагедії прибули співробітники Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області), не попередивши а ні батьків померлого школяра, а ні членів їх родини, відправили тіло дитини на експертизу.
Але коли батьки змогли забрати померлого сина з моргу (розтин проводився в Миколаївському "відділі судово-медичної експертизи"), документального висновку судмедексперта вони не отримали. Натомість була "Довідка про причину смерті" за №1522 та  підписом, напевно, чергового патологоанатома, про те що: "Ревенко Дмитро Олександрович, 2001 року народження, помер 24 вересня 2009 року", а стосовно того, що ж власне спричинило  смерть дитини, цитую мовою оригіналу: "Причина смерті тимчасово не встановлена". Вичерпно, нічого не скажеш. Втім, і це ще були квіточки. Тому що,  коли вбиті горем батьки обряджали свого Дмитрика в останню путь, вони несподівано виявили на його лівій руці відсутність шкіряного покрову - пляму діаметром сантиметрів зо три. І от саме тоді мати запідозрила, що її сина вбили. Вбили лікарі.
За три дні до смерті медпрацівники  Гур'ївської дільничної лікарні зробили хлопчику  щеплення,  хоча його мати  дозволу на це не давала. Але ми прекрасно знаємо, як такі, "бездозвільні" щеплення робляться в наших загальноосвітніх школах - конвеєром. А вирізаний клапоть шкіри, на думку Ольги Ревенко, спроба "замести сліди". Саме про це вона й написала у своєму зверненні на ім'я народного депутата України Романа Забзалюка, до якого звернулась з надією отримати допомогу і відновити справедливість : "...вочевидь це були признаки алергічної реакції організму, що дає нам привід стверджувати про злочинне покривання лікарської помилки. Розумію, життя мого сина вже не повернути, але в подальшому запобігти таким випадкам, впевнена, що це можливо".
Діійсно, можливо. Більше того. Ольга Ревенко може бути впевнена, що трагедія, яка сталася в її родині,  буде самим ретельним чином досліджена. А вже за результатами даного розслідування стане відомо, хто поставить остаточну крапку у цій жахливій і незрозумілій історії. Мені чомусь здається, що це буде СУД.
 
 
Володимир Лисюк, головний редактор інформаційної агенції "Миколаївський кур'єр"